АСОЦІАЦІЯ КОРИСТУВАЧІВ
МИСЛИВСЬКИХ ТА РИБАЛЬСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Громадська спілка

"Полювання... зближує нас з природою, привчає нас до терпіння, а іноді і до холоднокровності перед небезпекою."

Іван Сергійович Тургенєв

"Дай людині рибу, і ти нагодуєш її тільки раз. Навчи її ловити рибу, і вона буде годувати себе рибою все життя."

Китайський вислів

width="160"

width="160"

Ми в соцмережах

Що приховують нові законодавчі ініціативи

20 серпня 2015 року народним депутатом Єднаком О.В. зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій прав громадян на загальне використання лісових ресурсів» (реєстраційний номер 2515а).

Основною метою законопроекту є усунення декларативності норм лісового законодавства щодо забезпечення прав громадян на вільний та безоплатний доступу до лісових ресурсів, шляхом запровадження комплексного і системного правового врегулювання вказаних правовідносин, а також удосконалення правовідносин використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування, уточнення положень чинних законодавчих актів.

Завданням законопроекту є зменшення порушень та передумов для соціальних конфліктів, що на сьогодні виникають між громадянами та тимчасовими лісокористувачами, користувачами мисливських угідь, а також іншими особами, котрі шляхом встановлення парканів та інших перешкод обмежують право громадян на загальне використання лісових ресурсів.

Мета та завдання Законопроекту звучать нібито правильно, та після прийняття Закону матимуть позитивний результат для пересічного громадянина України. Так це чи інакше спробуємо розібратись у формулюванні безпосередніх змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Законопроектом пропонується внести зміни до ст. 23 «Припинення права користування мисливськими угіддями» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» такого змісту - систематичного порушення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів.

Фактично це означає, що порушення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів повноваженими особами користувачів мисливських угідь протягом року три і більше разів, є підставою для припинення права користування мисливськими угіддями.

На сьогоднішній день законодавством України не надавалось право користувача мисливських угідь на проведення будь-яких заходів, що обмежують чи порушують права громадян на загальне використання лісових ресурсів.

До речі , порушення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів взагалі ніякого відношення немає до ведення мисливського господарства і не може бути підставою для припинення права користування мисливськими угіддями.

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

На думку Громадської спілки «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств» запропоновані зміни у ст. 23 нададуть привілеї першочергово браконьєрам, які будіть у будь-який спосіб намагатимуться зробити так, щоб їх дії були розглянуті як порушення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів, а таких за рік на території господарства найдеться не один десяток.

От і вийде, що уразі припинення права користування мисливськими угіддями за рахунок того, що нібито когось не пустили до лісу, у виграші залишаться тільки браконьєри – добилися того чого хотіли!

Як приклад, до складу мисливських угідь входять не тільки ліси, а й землі сільськогосподарського призначення, водного фонду та інші землі. У більшості мисливських господарств України відсоток земель вкритих лісовою рослинністю незначний.

Припустимо, що з вини користувача мисливських угідь протягом року здійснено систематичне порушення прав громадян на загальне використання лісових ресурсів (3 рази за рік), а площа лісу становить до 10 % від загальної площі мисливського господарства. Виходить, що лісові масиви у веденні мисливського господарства незалежно від їх площі є тією складовою, від якої у подальшому залежатиме доля самого мисливського господарства.

Отже, внесення змін у статтю 23, на нашу думку сприятиме поширенню такого явища як браконьєрство та при змові групи людей (браконьєрів) надає можливість ліквідувати будь-яке мисливське господарство незалежно від того, чи виконує воно обов'язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов'язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а також чи покращує якість мисливських угідь чи ні.

Пожалуйста, введите ваш E-mail: