АСОЦІАЦІЯ КОРИСТУВАЧІВ
МИСЛИВСЬКИХ ТА РИБАЛЬСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Громадська спілка

"Полювання... зближує нас з природою, привчає нас до терпіння, а іноді і до холоднокровності перед небезпекою."

Іван Сергійович Тургенєв

"Дай людині рибу, і ти нагодуєш її тільки раз. Навчи її ловити рибу, і вона буде годувати себе рибою все життя."

Китайський вислів

Ми в соцмережах

Відкритий лист щодо внесення лося до Червоної книги

Українському суспільству

Шановні співгромадяни!

Широкого резонансу в суспільстві набула тема долі європейського лося в Україні. Від імені мисливської спільноти, що останнім часом потерпає від низки наклепів, ми маємо на меті цим листом довести до широкого загалу позицію мисливців та користувачів мисливських угідь.

Метою усіх сторін спору щодо долі лося є збереження цього виду на території України, хіба що різними шляхами. Мінприроди і екологічна громадськість наполягають, що досягти цього можна лише шляхом внесення виду тварин в Червону книгу, мисливська громадськість, керуючись принципами Європейської хартії полювання та біорізноманіття, йде шляхом сталого використання природних ресурсів і грамотного управління ними.

На сьогоднішній день в Україні за внесенням виду до Червоної книги нічого не слідує, тому й говорять, що для тварин це – шлях у небуття. За рік перебування лося в Червоній книзі ми продовжуємо чути про велику кількість випадків браконьєрського полювання на лося, в тому числі і на території національних парків, які знаходяться в управлінні Мінприроди. З 2017 року чиновники так і не спромоглися навіть провести дослідження щодо стану популяції лося в Україні, отже очевидно, що ресурсів для охорони і відтворення тварин держава наразі не має.

З іншого боку усім цивілізованим світом визнано, що стале використання мисливських ресурсів (полювання)є інструментом збереження та відтворення дикого тваринного світу. Зокрема найавторитетніша екологічна організація – Міжнародний союз охорони природи – розробила принципи полювання на рідкісні види тварин, які дозволяють за рахунок отриманих від полювання коштів зберігати та примножувати популяції тварин. Прикладом цьому може слугувати збереження носорогів в Намібії завдяки коштам, вилученим від трофейного полювання. Підтвердженням цього може бути і досвід України – з 1996 року полювання на лося було припинене, але за 10 років чисельність виду скоротилась вдвічі. Водночас за наступні 10 років, маючи змогу добувати не більше 10% популяції і зіштовхнувшись з ще одним 3-річним мораторієм, мисливські господарства спромоглися збільшити чисельність цього виду на 30%. Таким чином на сьогоднішній день єдиним безальтернативним методом відтворення мисливських видів тварин є регламентоване чинним законодавством ведення мисливського господарства.

Важливо зазначити, що Наказ про внесення лося до Червоної книги було прийнято з порушенням вимог законодавства, що визнав Окружний адміністративний суд м. Києва. На сьогодні єдиним науково-обгрунтованим висновком є результат дослідження, проведеного Інститутом Зоології імені І.І. Шмальгаузена в 2009 році. У висновку цього дослідження зазначено: чисельність вітчизняної популяції лося знаходиться в межах 4600-4700 тисяч особин, що зумовлює безпеку виду у найближчому майбутньому і знімає питання про його внесення до Червоної книги. З того часу вітчизняна популяція лося зросла на 2000 особин! У складі Національної комісії з питань Червоної книги України, що зробила подання на внесення лося до Червоної книги, лише 30% - зоологи, у той самий час профільні науковці - проти такого рішення: 

Неодноразово еко-чиновниками декларувалась позиція, що суд має оцінювати правові підстави, а не переймати на себе функції науковців. Однак на розгляд апеляції Мінприроди щодо скасування зазначеного наказу 18.03.2019 року на сторону міністерства було долучено декілька екологічних організацій. Вважаємо, що це є нічим іншим, ніж спробою здійснити тиск на суд шляхом роздмухування суспільного резонансу, і відволікти увагу від того факту, що процедура внесення лося до Червоної книги відбулась з порушенням однієї з ключових вимог – наявності наукового обґрунтування. Інакше, маючи змогу довести зворотне, Мінприроди не потребувало би такої потужної підтримки.

Сподіваємось, що вже 25 березня 2019 року Апеляційний суд, відкинувши емоції, зосередиться на розгляді правових підстав. Зрештою хто, як не представники міністерства, мають подавати приклад громадянам у дотриманні усіх, а не вибіркових, норм законодавства.

З повагою,

ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»,

ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств».

Пожалуйста, введите ваш E-mail: